Якось я почула думку, що у сучасної людини телевізійна освіта. Сперечатись з цим важко. Якщо порахувати скільки днів свого життя ми проводимо біля блакитних екранів, можна жахнутися. Більше йде хіба що на сон. А скільки над книжками?
Навчаючись на факультеті, де потрібно читати багато художньої літератури, можу сказати, що лише відсотків 20 наших студентів намагаються по можливості читати те, що вимагає від них програма...

Мене дивує чому самолюбство вважається коренем всього зла. Здається, що є в людських характерах риси і набагато гірші: жорстокість, байдужість до чужого горя, лицемірство, підступність і багато інших пороків, що завдають набагато серйознішої шкоди іншим людям, ніж чиєсь самолюбство. Мене, наприклад, самозакохані люди дратують, але ж це більше моя проблема, ніж самолюбця, бо я сама звертаю на нього таку бажану увагу. А можна ж і не зважати...

 В неділю, 11 січня, до Луцька завітали представники Львівського братства «Нев’янучий цвіт». Зустрічали гостей на автостанції пізно ввечері, а вже зранку наступного дня обидва братства, Львівське та Луцьке, взяли участь у Літургії в Жидичинському чоловічому монастирі. Після Літургії гості вітали присутніх з Різдвом Христовим та співали колядки...

До недавнього часу в мене було дуже неправильне розуміння і відношення до старості: я вважала, що старі люди нещасні, життя їм не в радість, через їхнє спокійне ставлення до смерті мені здавалось, що вони на неї чекають. З деким так і є, але, на щастя, не з усіма. Песимізм розвіяла моя 75-літня викладачка. Вона лекцій з цього приводу не чекала, не мудрувала, але своєю любов’ю до роботи, студентів, загалом до життя, переконала мене в істинності твердження, що в кожного віку свої переваги.